Я зробив усе, що міг; хай хто може, зробить краще. (Овідій)

Як виховувати дітей, знає кожен,
за винятком тих, у кого вони є... 

(Патрік О’Рурк)

Вихователь є тим джерелом, з якого дитина найбільше черпає допомогу для самовизначення. Любов до дітей, до праці за покликанням, помножена на ерудицію, загальну і педагогічну культуру, почуття нового, передового, уміння аналізувати результати  власної діяльності становлять основу сучасного вихователя.

Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я можу бути корисною. Я знаю і відчуваю, що на моїй совісті доля кожної дитини, що від  моєї духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоров’я і щастя дитини, яку виховую.

Увесь час пам’ятаю, що повинна бути зразком для своїх вихованців у всьому, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістова лінія, що проходить через мою педагогічну діяльність. Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня – відкриття, які неможливі без натхнення.

Інколи думаєш – досить… Але є в нашій роботі щасливі й радісні моменти заради яких хочеться працювати, вдосконалюватися, і тоді схаменешся – все недаремно! І знову починаєш спочатку…