Актуальність досвіду

"Багато чого я навчилась у своїх наставників, ще більше у своїх товаришів, та найбільше у своїх учнів..." 

з Талмуду

         Я, Ціхоцька Галина Романівна, працюю в школі-інтернаті №104 на посаді вихователя з 2001 року.

Працюю над проблемою «Розвиток та корекція основних пізнавальних процесів учнів з особливими потребами».

Вихователь – це особа, яка здійснює корекцію всіх виховних впливів на учня і класний колектив як у школі, так і з боку різноманітного соціального середовища. Переломлюючи ці впливи, він приводить їх у відповідність до тих індивідуальних особливостей, які відрізняють довірений йому клас і кожного окремого учня, проводить тонку і безпосередню корекцію особистісного формування групи вихованців. Вона полягає у створенні такого виховуючого середовища, яке сприяє розвитку особистості учня, його громадянської, соціальної активності та життєтворчості.     

У процесі виховання людської особистості, говорив В.О.Сухомлинський, діє багато сил: по-перше, сім’я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями.

Усе це має враховувати вихователь, вивчати і відповідно корегувати процес виховання.

Актуальність досвіду

Найважливішим завданням системи спеціальної освіти – це підготовка дитини з особливими потребами до повноцінного життя в сучасних соціально-економічних умовах. Певні відхилення в фізичному та розумовому розвитку учнів спеціальної школи створюють труднощі в досягненні загальної освітньої виховної мети, породжують суперечності між прагненнями учнів і їхніми можливостями. Тому процес навчання і виховання розумово-відсталих дітей має чітку корекційну спрямованість.

Мета корекційної роботи – виправлення властивих розумово-відсталим дітям недоліків психофізичного розвитку.

Основний дефект розумово відсталих учнів полягає в порушенні пізнавальної діяльності. Розвиток пізнавальних процесів дітей, що навчаються в допоміжній школі є важливою умовою корекційного навчання. Виходячи з актуальності означеної проблеми, я визначила основну мету своєї роботи з дитячим колективом: «Розвиток та корекція основних пізнавальних процесів дітей з особливими потребами».

Працюючи вихователем школи-інтернату, намагаюся використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Конвенцією ООН про права дитини, спрямовую свою діяльність на створення у групі сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.

Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність.

Не примушувати, а переконувати; 
не керувати, а організовувати; 
не обмежувати, а надавати свободу вибору – моє професійне кредо. Виховання без примусу ґрунтується на довірі. Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії, намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою як для дітей, так і для себе, допомагають мені визначати пріоритетні завдання у виховній діяльності, знаходити засоби їх вирішення, прогнозувати реальні результати.

           У роботі з вихованцями застосовую активні та інтерактивні методи виховання, технологію педагогічної підтримки та партнерства, що дає позитивні результати. Використовую наочні посібники та ІКТ– комп’ютер, аудіо- і відео носії, мультимедійний пристрій. Тренінгові заняття, проектні технології створюють унікальні передумови для розвитку учнів. Уважна до рівня знань усіх учнів. Свою роботу здійснюю на рівні сучасних вимог, постійно дбаю про раціональну організацію навчання і релаксації, здійснення  навчально-корекційного процесу й охоронного режиму. Для розумово відсталих дітей треба детально розплановувати заняття. Для таких дітей характерним є те, що в більшості з них можуть переважати процеси збудження нервової системи над процесами гальмування. Або спостерігається інша картина, коли діти  повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх. Крім того, діти в школі переважно ведуть сидячий спосіб життя і не можуть на повно ділитися своїми емоціями, погаласувати чи посміятися. Тому корекційні заняття є також важливим фактором розрядки і вираження емоцій. Заняття мають бути привабливі для дітей – заохочувати докладати зусиль, отримання нових вражень, відчуття спроможності, інколи можна продовжити час або вкоротити його, якщо в тому виникає необхідність і обов’язково похвала, навіть при найменшому досягненні. Важливим є створювати позитивну та радісну атмосферу на занятті, не використовувати довгих пояснень, краще показувати – це швидше і зрозуміліше. Максимально залучаю всіх дітей до ігор, вправ, навіть тих, які не виявляють бажання брати безпосередню участь у грі. Учням, які не можуть виконати поставлене завдання, я надаю індивідуальну допомогу,  а  часто,   для заохочення  і  досягнення   кінцевого результату,    індивідуальне       завдання.

         Для удосконалення мислення планую і проводжу спортивні ігри і фізичні вправи, інсценівки казок. Готуємо з учнями виховні заходи на різні тематики, які потребують підготовки та зусиль зі сторони дітей, як в підготовці самого виступу, так і в підготовці костюмів, декорацій. Така робота вимагає певної відповідальності, тому кінцевий результат приносить учням задоволення, гордість за досягнуте.    

Здійснювати роботу з формування культури розумово відсталих учнів допомагає метод проектів. Він сприяє:

• актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичному застосуванню у взаємодії з навколишнім середовищем; 
• стимулює потребу дитини в самореалізації, самовираженні, у творчій особистісно і суспільно значущій діяльності; 
• реалізує принцип співробітництва дітей і дорослих, дозволяє поєднати колективне й індивідуальне в педагогічному процесі; 
• є технологією, що забезпечує зростання особистості дитини за сходинками росту – від проекту до проекту.

Однією зі складових виховної роботи є робота з батьками. Тільки спираючись на сім’ю, тільки спільними зусиллями можна вирішити основне завдання – виховати людину з великої літери.

У роботі з батьками я використовую як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди, телефонні розмови), так і нетрадиційні (батьківський всеобуч,  круглий стіл). Пропоную батькам частіше спілкуватись зі своїми дітьми. Прагну зустрічі з батьками перетворювати на свято.

Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовую нові підходи у вихованні, такі, які б відповідали потребам розвитку дітей з особливими потребами.

Свою роботу як вихователя намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи.  Весь виховний процес організовую і спрямовую у тісному співробітництві з вихованцями, їх батьками, класоводом, психологом та медперсоналом школи-інтернату.

Багато часу приділяю вдосконаленню своєї професійної майстерності, методичній роботі. Постійно вдосконалююсь, підвищую свій професійний рівень, займаючись самоосвітою, багато читаю, приймаю активну участь у засіданні методичного об’єднання вихователів (з 2014 року - голова МО вихователів), підготовці семінарів, конференцій, володію комп’ютером (адміністратор сайту школи). Своїм досвідом охоче ділюся з колегами.